Віскоза

Віскозу винайшли наприкінці XIX століття як дешевшу заміну шовку. Її роблять з целюлози, найчастіше деревної: целюлозу розчиняють, а потім витягують з розчину тонкі нитки.

Тому віскоза не синтетика, як поліестер, а штучне волокно з природної сировини. На дотик вона прохолодна й гладка, дихає і добре вбирає вологу. Новіші види того ж волокна називаються модал і ліоцел: вони міцніші й менше сідають.

Плюси: легка, дихає, не електризується, гарно драпірується і тримає яскравий колір. Улітку в ній не жарко.

Мінуси: мнеться сильніше за бавовну, у мокрому стані стає слабшою, тому її не можна викручувати. Може сісти після першого прання, іноді помітно.

Штапель: проста легка віскоза полотняного переплетення, на літні сукні, сорочки й піжами.

Шалі (challis), креп, віскозний сатин: мʼякші й текучіші, для суконь з драпуванням, блуз і спідниць-сонце.

Віскозу часто змішують з поліестером, еластаном чи льоном: така тканина менше мнеться або трохи тягнеться.

Віскоза ковзає, тому кроїти зручніше на папері або на бавовняній тканині, приколюючи деталі частіше. Беріть гострі ножиці й тонку голку.

Зрізи віскози сиплються: обробіть їх оверлоком, зигзагом або французьким швом. Скільки тканини брати на сукню, блузу чи спідницю, розповідаємо в статтях про сукню, сорочку і спідницю.

Перед розкроєм виперіть віскозу так, як пратимете готову річ, і висушіть: так вона сяде зараз, а не в сукні.

Прати при 30 °C на делікатному режимі або вручну, не викручувати, сушити розкладеною чи на плечиках. Прасувати злегка вологою з виворіту при середній температурі.