Як кроїти тканину в клітинку

Спершу визначте, чи клітинка симетрична. Складіть тканину по діагоналі клітинки: якщо смуги збіглися, клітинка однакова в обох напрямках, і деталі можна класти будь-як.

Якщо смуги не збігаються або малюнок має напрям (широка смуга йде лише з одного боку), клітинка несиметрична. Тоді всі деталі кладуть в один бік, як на ворсовій тканині, і запасу потрібно більше.

Виберіть головну, найпомітнішу смугу. Покладіть її по центру переду й спинки, а горизонтальну головну смугу не ставте на лінію грудей чи стегон: вона їх візуально розширює.

Позначте на викрійці лінії клітинки на рівні низу виробу, талії й проймів. Ці позначки на сусідніх деталях мають потрапити на ту саму смугу.

Кроїть в один шар, лицем догори: так видно, куди лягає малюнок. Другу половинку деталі кладіть, перевернувши викрійку, і поєднуйте з уже вирізаною.

Бічні шви поєднують за смугами на рівні низу, середній шов і застібку по центру клітинки, рукав з пілочкою на рівні передньої точки пройми.

Деталі, які важко поєднати, кроять по косій: кокетку, комір, манжети, кишені. Так клітинка стає ромбами і виглядає навмисним акцентом.

Скріплюйте шви шпильками на кожній головній смузі або зметайте. Шари зсуваються, тому допоможе лапка з верхнім транспортером.

Перед розкроєм тканину варто декатирувати: після усадки клітинка може трохи перекоситися, і краще, щоб це сталося до шиття.

На дрібну клітинку додайте 10 %, на середню 15–20 %, на велику ще одну висоту клітинки на кожну довжину деталі. Несиметрична клітинка забирає ще більше.

Норми для різних речей є в статтях про пальто, жакет, спідницю, сукню і сорочку. Про саму тканину в клітинку читайте в статті «Шотландка».